Переосмислення крізь війну: Людмила Ковалевська розповіла, як змінилось відношення до «Батьківщини-матері»
Проте війна та Тризуб на щиті змінили все. Депутатка Київради Людмила Ковалевська відверто розповіла про своє ставлення до «Батьківщини-матері»: як від дитячого страху перед «залізною леді» вона прийшла до усвідомлення її як нового символу української сили.
Страх перед «хтонічним єством»
Для багатьох киян цей монумент роками залишався неоднозначним. Людмила Ковалевська зізнається, що раніше ця постать викликала у неї лише тривогу. У своєму дописі вона зазначає, що статуя лякала її своїм первинним символізмом та радянським підходом до людини, як до звичайного ресурсу.
«Усім тим радянським уявленням про людину як матеріал для війни, держави, імперії. Репродукція як військова стратегія. Зневага до людського життя. Оце страшне: “баби ще нарожають”. Нелюдське обличчя тиранії, відлите в металі», — описує свої колишні відчуття депутатка.
Переосмислення крізь вогонь
Проте час і радикальні зміни в країні змусили поглянути на металеву жінку інакше. Символи не існують у вакуумі, вони «дихають» разом із містом. Сьогодні, коли на щиті замість радянської зірки та серпа з молотом сяє український Герб, змінився не лише зовнішній вигляд, а й сама «душа» пам'ятника.
За словами Людмили Ковалевської, тепер цей погляд спрямований на схід — туди, звідки прийшла загроза. І цей погляд більше не про агресію імперії, а про захист свого дому.
Голос спротиву
Депутатка впевнена: сьогодні статуя транслює зовсім інші сенси. Це вже не про державну машину, яка «перемелює» людей, а про незламність українців.
«Сьогодні ця статуя дивиться на схід. З піднятим мечем. І зі щитом, на якому вже герб України. І тепер вона говорить не про імперію. Не про радянський культ сили. Не про державу, яка перемелює людей. Вона говорить про спротив», — підкреслює Ковалевська.
Вона — частина Києва, який вистояв
Завершуючи свою думку, Людмила зазначає, що головна зміна відбулася всередині нас самих. Статуя перестала бути чужорідним об'єктом, що нависає над головами киян. Вона стала частиною живого міста, яке щодня тримає удар.
«Можливо, саме в цьому є головна зміна: ця статуя більше не нависає над нами як символ чужої сили. Вона стоїть разом із нами — як частина Києва, який вистояв і продовжує тримати удар», — підсумувала Людмила Ковалевська.