«Книжковий Арсенал»: політика подвійних стандартів і лицемірство, замасковані під вибір

Рівняння на «Книжковий Арсенал» стало звичною нормою у субкультурі українських інтелектуалів та читаючих громадян

Він, дійсно, свого часу, став знаменником книговидавничого пробудження українців. На його локаціях без ускладнень можна було придбати твори авторського діапазону від медитативного Андруховича до українофоба Бузини.

Генеральна лінія оргкомітету невтомно ставила наголос на гнучкій політиці щодо авторів і видавничого контенту, позиціонуючи себе як відкритий майданчик, що подає зріз книжкового ринку України. Риторика гнучкості та декларативного плюралізму й по нині є головною фішкою здавалося б демократичної редакційної політики оргкомітету (за винятком, відверто, антидержавної літератури, з огляду на 5-ий рік фактичної війни та підвищення планки жорсткості законодавства у цьому проблемному сегменті). Проте реалії є зовсім іншими, ніж про них зазначають організатори події.

Двері «Книжкового Арсеналу» відкриті далеко не для усіх видавництв. Критерії відбору учасників ярмарки не мають чіткого алгоритму і прозорості. Палітра присутніх формується, у тому числі, за фактором особистих зв’язків, дружби, кумівства тощо.

Важливу роль також відіграє тематична відповідність книги смакам та світогляду членів оргкомітету. Приміром, між літературою про війну на Донбасі та книжками про ґендер перевага надається останнім. Література, що висвітлює націотворчі процеси (у історичному і політичному аспектах) безцеремонно потрапляє в бан, а її нішу посідає друкована продукція з більш, ніж детальним, освітленням космополітичного дискурсу під грифом «рівність та права людини», література крайньо феміністичного спрямування і така, що несе скепсис щодо сімейних цінностей.

Подібного роду фільтрація прямо вказує на функціонування механізму цензури щодо актуалізованих книжками тем та селекції за світоглядними ознаками. Навряд хтось з видавців, не пройшовши крізь сито цензури з боку «Книжкового Арсеналу», отримає простолінійну відмову в участі у заході. Попри зафіксоване у статутних положеннях книжкової ярмарки право організаторів надавати відмову заявникам без пояснення причини, подібна практика, все ж не використовується ними на широку ногу. Більшість відмов з боку «Книжкового Арсеналу» надаються за допомогою чемного листа з логічним акцентом на формулювання «ваш контент нам не підходить тематично».

На цьому етапі виникає питання, якими мають бути тематичні межі, що маються на увазі адміністрацією «Книжкового Арсеналу» під час вибору видавництв-учасників події. У випадку музичного рок-фестивалю самозрозумілим є те, що електронна музика чи автентичні співи підпадають під визначення «не формат». Подібного умовиводу можна сягнути у випадку, коли йдеться про drum & bass вечірки чи етно-фестивалі. Натомість формула відбору учасників події у випадку «Книжкового  Арсеналу» залишається втаємниченою. Ба, більше, під транспарантною риторикою організаторів про «відкритість майданчику, рівні можливості і свободу слова», діє груба совкова цензура та кумівство.

Політика подвійних стандартів і лицемірство, що стало нормою для адмінів топової книжкової ярмарки України, вже другий рік поспіль вижбурює за борт човна кілька ветеранських видавництв. Їх контент не бажаний на локаціях заходу. І все це відбувається на фоні колективних стенань про «реінтеграцію та соціальну адаптацію колишніх учасників бойових дій». Такий стан речей, з одного боку, підштовхує ветеранські видавництва до колаборації і координації дій; з іншого, до пошуку гідної відповіді «Книжковому Арсеналу». Остання, виявиться більш, ніж переконливою та посутньою, за умов небажання організаторів ярмарку переглянути своє ставлення до молодих видавництв, що засновані добровольцями російсько-української війни.

Джерело: Politeka