"Україна не має відмовлятися від своєї історії": Святослав Шеремета відповів на зауваження польської сторони

На важливості цього питання наголосив Святослав Шеремета, депутат Львівської обласної ради й керівник Меморіально-пошукового центру «Доля». Свою позицію він висловив під час панельної дискусії «Право на власну пам’ять: національна ідентичність, діалог із сусідами та російський чинник», організованої Українським безпековим клубом спільно з партнерськими аналітичними інституціями у форматі телемосту між Львовом та Києвом.

Нагадаємо, 20 жовтня 2026 року Львівська обласна рада проголосила 2027-й роком Романа Шухевича, Української повстанської армії та Олега Ольжича. Того ж дня не забарилася реакція від сусідньої держави: міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш  назвав таке рішення «неприйнятним»,  прем’єр-міністр  Дональд Туск – «самогубною тактикою».

Рішення органів місцевого самоврядування щодо проголошення пам’ятних років національних діячів є стандартною регуляторною практикою, спрямованою на зміцнення внутрішньої консолідації суспільства, пояснює депутат Святослав Шеремета.

«Ми хотіли вшанувати пам’ять борців за волю та незалежність України. Тих, хто боровся за волю та незалежність України, тих, хто зробив значний внесок у те, щоб Україна була незалежною державою. Вже неодноразово Львівська обласна рада приймала рішення про рік Української постанської армії, про рік Романа Шухевича, Олега Ольжича, Степана Бандери і відповідно, інших визначних діячів українського визвольного руху. Відповідно, для мене ця реакція, яка зараз відбувається є несподіваною, дивною і абсолютно невиправданою», – говорить Святослав Шеремета.

Він підкреслює, що визнання внеску учасників визвольного руху є фундаментальною основою державотворення, а ідентичність суспільства формується передусім на мові, культурі та власному історичному досвіді.

Історик наводить ключові хронологічні факти щодо командування повстанським рухом:

«Роман Шухевич очолив Українську повстанську армію у листопаді 1943 року. Відповідно до рішення надзвичайного збору Організації українських націоналістів, він став головним командиром УПА і відбулося об’єднання усіх повстанських загонів під одне командування. До цього Роман Шухевич не керував Українською повстанською армією. Він очолив Українську повстанську армію вже після того, як основний вир подій Волинської трагедії відбувся».

Постать Шухевича, на думку Шеремети, сприймається українським суспільством передусім як символ тривалого збройного спротиву комунізму та кремлю, який чинився в умовах тотальної окупації аж до його загибелі у 1950 році.

Експерт наголошує, що українські дослідники та посадовці послідовно дотримуються принципу невтручання у внутрішньополітичний простір сусідніх держав, не висуваючи претензій щодо героїзації у Польщі діячів Армії Крайової чи Батальйонів Хлопських. На прикладі розшукових робіт у Люблінському воєводстві дослідник показав складність та неоднозначність спільного минулого:

«Під час експедиції у Ласкові вдалося відшукати місце масових поховань українців, які були вбиті 10 березня 1944 року підрозділом Армії Крайової та Батальйонів Хлопських. Звичайно, нам як українцям це не подобається, але ми ніколи не робили заяв чи не вказували нашим сусідам, яким чином вшановувати і ставитися до своєї історії. І хотілося б, щоб була аналогічна взаємність і до нас».

Для подолання кризи та відновлення рівноправного міждержавного співробітництва експерт пропонує, щоб передовсім існував між усіма партнерами діалог побудований на викликах сьогодення:

«В час, коли триває війна, коли дійсно багато Україна робить для того, щоб не тільки захистити нашу державу, а й захистити цілу Європу від чергової навали зі сходу, чергової, кремлівської авантюри. І коли кращі сини і доньки України віддають своє життя за волю і незалежність не тільки України, а й цілої Європи, коли зараз, наші сусіди, яким ми дуже вдячні за підтримку, хочуть, щоб ми відмовилися від частини своєї історії, це ну це як мінімум є неправильним», – підкреслює Шеремета.

Україна як держава формує власну ідентичність, основу якої становлять мова, культура та історія. На думку депутата й історика, сьогодні неприпустимо забувати про окремі сторінки минулого, зокрема про тих, хто боровся за волю та незалежність України.