Паразити в судах та прокуратурі: Олександр Мороз розібрав внутрішню війну Олени Думи проти корупційної системи

На своїй сторінці у Facebook він розібрав зміст видання та відверто описав, як побудована система управління в країні та чому державні органи часто саботують повернення мільярдних активів. Мороз назвав цю працю не просто мемуарами чи документалістикою, а справжнім юридичним вироком нинішній системі.

Корупція як спосіб управління державою

Олександр Мороз одразу заявив, що книга Думи зачіпає найглибші проблеми українського державотворення. Політик дійшов невтішних висновків щодо того, як корупція пустила коріння в усі ланки влади з перших років незалежності.

«Я би скористався видуманим не літературним жанром, – це художньо оформлена ПОЗОВНА ЗАЯВА до державної влади з доказами її кримінальної суті. Отже, до УМОВНО державної влади, оскільки корупція, умови для неї створені якраз системою влади, запровадженої в Україні на перших порах незалежності і, як течія в суспільному процесі, корупція розвинулась, самовдосконалилась, проникла в усі механізми державного життя, ставши ІНСТРУМЕНТОМ держави, способом УПРАВЛІННЯ».

Політик зазначив, що АРМА (Агентство з розшуку та менеджменту активів) створювалося як інструмент протидії махінаціям із власністю, проте його архітекторами були люди, які самі перебували в лабетах корупції. Вони намагалися використати законні можливості, щоб перерозподіляти майно одних корупціонерів на користь інших.

Верхівка айсбергу: сотні мільярдів та 14 звернень щодо яхти Медведчука

Аналізуючи текст книги, Мороз звернув увагу на конкретні результати роботи нової команди АРМА, серед яких введення електронних лікарняних (що заощадило бюджету близько 5 млрд грн), запуск Реєстру арештованих активів та правила реалізації майна через Prozorro. За його словами, на момент відкриття реєстру у 2023 році там було 53 тисячі записів, а зараз — уже 405 тисяч. Мова йде про активи на понад 200 мільярдів гривень в Україні та 100 мільярдів доларів, які ще треба повернути з-за кордону.

«Це верхівка айсбергу корупції, в глибину якої ще ніхто не заглядав. А там – суть нашої кримінальної країни, де корупція – головний інструмент управління, паразит, що проник в діяльність судів, прокуратури, відомств, правоохоронних структур, рад і т.д.».

Особливе обурення у Мороза викликав саботаж з боку інших державних органів, коли справа доходить до реальних дій під час війни. Як яскравий приклад він навів епопею навколо майна Віктора Медведчука, зокрема його розкішної яхти вартістю 200 мільйонів доларів.

«Зусиллями АРМА закордонні суди ухвалили справедливі рішення, але щоб нарешті їх легалізувати у нас АРМА мусила звернутися до Генпракуратури 14 (!) разів. Півроку мовчанка. Просто ніколи. Люди зайняті. «Земство обідає», пам’ятаєте картину?».

Бій з «вічно молодими грантоїдами» та ухилянтами

Окремий розділ своєї рецензії Олександр Мороз присвятив критиці громадських організацій та експертів, які імітують діяльність за рахунок іноземних донорів, але насправді шкодять інтересам України.

«Скільки в Україні розвелось «фундацій», «центрів», «фондів», «інститутів» та інших утворень, які не фінансуються з бюджету чи якимись внутрішніми джерелами, але не лише процвітають, а беруть пріоритетну участь у здійсненні реформ (і, частіше, «реформ»)... Дивись, окремі «діячі» захищають наукові ступені кандидатів чи докторів «ПОЛІТИЧНИХ» (а яких ще?) наук. Їх запрошують після усього в телеефір, і вони прилизані, припудрені говорять банальні речі про деталі суспільного життя, про війну (а вони здебільше «ухилянти») і це дає їм підстави демонструвати перед грантодавцями власну ефективність».

Політик підкреслив, що такі «вічно молоді грантоїди» завдають державі фінансових збитків. Зокрема, це проявилося в історії з тим самим Реєстром арештованих активів, який роками існував лише на папері і був абсолютно незаповненим, через що новій команді довелося вручну інвентаризувати тисячі документів за попередні 9 років.

Головне питання: чому Дума не на своєму місці?

Олександр Мороз підсумував, що боротьба за державні активи, такі як Сахалінське газове родовище чи повернення у власність України артезіанських вод від російських бенефіціарів — це справжня внутрішня війна. Наприкінці свого блогу політик поставив риторичне запитання, яке залишається відкритим для суспільства.

«Я відповідаю на запитання О. Думи. І думаю, тепер, прочитавши книгу, а чому вона займається інтерв’ю, а не керує державним органом? Що сталось на її війні в час, коли воює держава? Мені поки-що невідомо. А вам?».

Завершив свій допис ексспікер парламенту згадкою про щоденні ворожі обстріли Херсона, Одеси, Запоріжжя, Сумщини та Київщини, а також історичним нагадуванням для Кремля: жодна імперія в історії — від Римської до Французької — після свого розпаду ніколи не відновлювалася.