Срібні шедеври крізь століття: очільник Подільської РДА нагадав киянам про легендарного подільського золотаря Самійла Стрельбицького
Голова Подільської РДА Володимир Наконечний присвятив допис у соцмережах видатному подільському майстру XVIII століття Самійлу Стрельбицькому. Чому його роботи вважалися еталоном ювелірного мистецтва, як виглядало справжнє храмове срібло Лаври та чому Поділ є справжнім місцем сили.
Золотар, який творив для вічності
У давні часи київські майстри рідко підписували власні вироби. Вони не шукали гучної слави чи гучних промов, проте їхні золоті та срібні витвори назавжди увійшли до скарбниці української культури.
Яскравим прикладом такого генія був Самійло Стрельбицький — видатний майстер подільського золотарства XVIII століття. У часи, коли Поділ кишів ремеслами та торгівлею, він створював вироби, які стали частиною сакральної історії Києва. Його руками були зроблені витончені срібні підсвічники для Лаври, святі Чаші (потири), вишукане мереживо царських врат та хрести, за якими прочани йшли пішки за тисячі кілометрів. Стрельбицький працював за неписаним правилом: для храму треба створювати лише так, щоб речі служили вічно.
На жаль, бурхливе і жорстоке ХХ століття знищило значно більше, ніж вдалося вберегти. Унікальні вироби майстра ставали жертвами війн: їх масово вивозили, переплавляли на метал або спалювали у вогні. До наших днів дійшли лише крихти з його творчої спадщини, проте навіть вони вражають рівнем майстерності тогочасних київських ювелірів.
«Серце Києва б’ється на Подолі»
Очільник Подільської РДА Володимир Наконечний наголошує, що історія Подолу — це передусім історія людей, які працювали на результат і зміст, а не заради сторінок у підручниках з історії:
«Серце Києва бʼється на Подолі», — підкреслює Володимир Наконечний.
Він закликає киян і гостей столиці, прогулюючись затишними вуличками нижнього міста, згадувати про таких майстрів, як Самійло Стрельбицький, адже саме їхня щоденна праця та мовчазна відданість справі стали фундаментом духовності та культури нашого міста.