Історія брехні про «хатинку Медведчука»: Микола Томенко закликав правоохоронців покарати топ-олігархів, а не лише лісівників
Правоохоронці нарешті оголосили підозри за незаконне вилучення понад 220 гектарів заповідного лісу. Проте відомий політик Микола Томенко, який ще у 2003 році першим задокументував це незаконне будівництво, відверто висміяв «принциповість» сучасного слідства. Політик згадав, як понад два десятиліття тому Медведчук, тодішня закарпатська влада та керівництво київського «Динамо» цинічно дурили українців, видаючи приватний олігархічний палац за спортивну базу для футболістів, і закликав правоохоронців нарешті покарати реальних замовників, а не дрібних виконавців.
«Цапи-відбувайли» замість реальних господарів життя
Новина про те, що правоохоронці висунули підозри шістьом фігурантам справи про дерибан 220 гектарів лісу під закарпатську дачу Віктора Медведчука, мала б стати перемогою правосуддя. Але якщо подивитися на список обвинувачених, стає зрозуміло: під приціл потрапили лише рядові виконавці — колишній голова райадміністрації та місцеві лісівники.
Громадський діяч Микола Томенко, який чудово пам'ятає часи розквіту кучмівського олігархату, назвав таке розслідування половинчастим і закликав згадати, з чого починався цей мега-дерибан заповідних земель.
«Я, напевно, мав би високо оцінити дії правоохоронців, які оголосили підозру шістьом фігурантам справи про незаконне використання понад 220 гектарів лісових земель на Закарпатті, де було зведено дачу "Ведмежа діброва" для слуги путіна Медведчука. Проте, як завжди, серед винуватців виявилися лише лісівники та екс-голова райадміністрації», — зазначає Томенко.
Як у 2003 році палац маскували під базу «Динамо» та товариство глухих
Політик згадує, як у далекому 2003 році він, будучи головою Комітету Верховної Ради з питань свободи слова, особисто поїхав на Закарпаття за сигналом журналістів. Масштаби незаконного будівництва у заповіднику вражали, але спроба вивести Медведчука на чисту воду наштовхнулася на шалений, майже анекдотичний опір і суцільну брехню тодішньої верхівки.
За словами Томенка, тоді проти нього увімкнули всю потужність підконтрольних СДПУ(о) медіаресурсів, а суспільству згодували абсурдну казку:
«За кілька місяців мене і українське суспільство заспокоїли сам Медведчук, тодішній очільник Закарпатської ОДА Іван Різак і власники "Динамо" Київ: мовляв йдеться не про Медведчука та Оксану Марченко, яка на гелікоптері прилітає для контролю за роботою, а про благородну справу - будівництво спортивно-оздоровчого комплексу для українських футболістів за кошти клубу "Динамо"!? Більш за те, робітники Львівської залізниці з лопатами лише проходили мимо так званої футбольної бази, а реальне будівництво веде "Гарант-УТОГ" Львівської обласної організації ГЛУХИХ».
Усіх, хто намагався поставити під сумнів цю «фантастичну історію», олігархічні ЗМІ мільйонними тиражами таврували як «неадекватних націоналістів», які нібито заважають процвітанню українського футболу. Тодішні силовики швиденько закрили очі, а суспільство змусили повірити в легенду про базу.
23 роки по тому: чи дочекаємося ми правди у 2026 році?
Сьогодні, коли з моменту тих подій минуло вже понад два десятиліття, прокурори нарешті взялися за справу. Проте, як виявилося, схема з футбольною базою «Динамо» була універсальною для родини кума Путіна — аналогічним чином вони свого часу «віджали» під приватний маєток навіть територію протитуберкульозного санаторію в окупованому нині Криму.
Микола Томенко переконаний, що у 2026 році українці заслуговують на справжню справедливість, а не на засудження дрібних чиновників, які просто підписували папірці під тиском топ-політиків.
«Проминуло всього… 23 роки. І вже нинішні прокурори проявили "принципову позицію" й відкрили справу щодо найдрібніших виконавців цієї "футбольної афери". Тож чи вистачить сміливості у них, хоча б у 2026 році, сказати ПРАВДУ про тодішніх друзів-олігархів Кучми, для яких не існувало жодних законів і які при цьому НАХАБНО дурили українське суспільство», — підсумував політик.
Для привернення уваги до цієї багаторічної епопеї Микола Томенко також опублікував архівні фотографії та вирізки з тогочасних газет, які яскраво ілюструють, як цинічно і нахабно олігархи обкрадали державу під прикриттям благородних гасел.