Це про політику, а не про управління містом: експерт розповів, чому атака на мера Харкова шкодить Україні

Економіст Олексій Кущ відреагував на інформаційну атаку на мера Харкова та пояснив, чому вона шкодить Україні. Про це він написав у себе в Телеграм-каналі.


Скоординована інформаційна атака на мера Харкова – це про політику, а не про управління містом.

Війна формує токсичні умови в життєдіяльності великих прифронтових мегаполісів.

Це, можна сказати, аксіома війни.

Аксіома друга: подобається це комусь чи ні, держава має дотувати функціонування певних соціально-економічних процесів на таких територіях.

Наприклад, збереження робочих місць, розміщення державного замовлення серед місцевих підприємств, безкоштовний проїзд в транспорті, продуктові дотації соціально вразливих верств населення, тощо.

Проблема полягає в тому, що зусиль на централізованому рівні, очевидно, недостатньо.

Все фінансове навантаження лягає на місцеві бюджети.

Забезпечення таких міст як Харків електроенергією та теплом - вже саме по собі подвиг.

Комунальна інфраструктура прифронтових міст - це суцільна рана, яка тільки-но загоюється, як її розятрює війна і так по колу.

Платоспроможність населення прифронтових міст, суттєво відрізняється від "тилових".

Менше робочих місць, більш високі ризики для бізнесу.

Але деякі прифронтові міста, такі як Харків, роблять надможливе: забезпечують містян теплом та електроенергією, дотують роботу місцевого транспорту (а не підвищують вартість проїзду у ньому).

Верх цинізму, звинувачувати керівництво таких міст у "заборгованості" в міській системі комунальних послуг.

Але такі звинувачення "раптом" почали лунати в пресі.

8 квітня "Економічна правда" опублікувала статю, в якій назвала систему комунального господарства Харкова "комунальним комунізмом", зокрема, тому що там вчасно не стягують комунальні борги.

Але те, що на пятому році війни в Харкові як годинник працює комунальне господарство - це не "комунізм", а ефективна система міського менеджменту.

Крім того, існує не тільки заборгованість Харкова, але й борги центральної влади перед міським бюджетом.

Стаття готувалась саме як "інформаційна торпеда" проти міської влади Харкова, зокрема, Ігоря Теререхова.

Вірогідно, його політичним конкурентам дуже не подобається те, що мер і його можлива політична сила потрапляють на чільні місця у соціологічних дослідженнях.

Саме тому і конотація у назві з "комунізмом", аби причепити ярлик ще на рівні заголовку, у розрахунку, що далі читати не будуть.

І статистика, зібрана поспіхом: у статті вказана сума заборгованості підприємств теплокомуненерго Харкова у розмірі 27,3 млрд грн, хоча це загальний борг по області.

В той же час, заборгованість КП "Харківські теплові мережі" за природний газ та його розподіл становить 22,3 млрд грн. і 2,6 млрд грн – це штрафні санкції.

Значна частина цієї суми була сформована ще до війни під час шокової тарифної реформи 2014-2018 років, коли багато мешканців українських міст не могли платити за тепло, а підприємства ТКЕ - за газ.

І Уряд так і не врегулював проблему з цією заборгованістю, хоча обіцяв.

Зараз, очевидно, тарифна політика в прифронтових, власне, вже воєнних містах, які постійно чують «роботу» ствольної артилерії має відрізнятись від інших кластерів країни.

Так само як і списання заборгованості.

Війна - це борги.

Тому і державний борг зріс до 100% ВВП.

Критикувати міську владу в прифронтових містах під час війни можна за відсутність тепла і світла, а не за борги за світ і тепло.