Микола Томенко поділився невеселими роздумами про долю українського села: "І воює та годує"

Невеселі роздуми про долю українського села в день працівників сільського господарства й під час чергового бомбування Києва російською ордою.

Сьогодні, за традицією, хотілося б написати добрі й щирі побажання нашим хліборобам, сільським вчителям і бібліотекарям, працьовитим пенсіонерам…, всім тим, хто не дає знищити УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО.

Сказати на повний голос тим владцям, які крок та кроком ведуть політику ОБЕЗЛЮДНЕННЯ сільськоі місцевості, що нині, попри все,

наше СЕЛО ВОЮЄ, ГОДУЄ і ОБЕРІГАЄ національні традиції та цінності.

ВОЮЄ, бо левова частка героїв-захисників України саме із сіл та містечок. І тут знову приходять на думку сумні й пророчі слова Олександра ДОВЖЕНКА, написані ним в часи Другої світової війни:

«Прокурорів у нас вистачить на всіх, не вистачить УЧИТЕЛІВ, бо загинуть в армії, не вистачить ТЕХНІКІВ, ТРАКТОРИСТІВ, ІНЖЕНЕРІВ, АГРОНОМІВ. Вони теж поляжуть у війні, а прокурорів і слідчих вистачить. Всі цілі і здорові як ведмеді (а в наш час ще й зі статусом інвалідів та з елітними дочасними пенсіями), і досвідчені в холодному своєму фахові».

ГОДУЄ, бо головні експортні позиції нашої Держави в часи війни, повʼязані саме із аграрним бізнесом. А африканські та азійські країни щодень вимагають і просять забезпечити зерновий кордон, щоб українське збіжжя дісталося до людей всього світу та не допустило голоду.

ОБЕРІГАЄ національні традиції та звичаї, бо ще донедавна так звана сільська українська мова, нині стає справді ДЕРЖАВНОЮ і МОДНОЮ. А наша культура і народні звичаї, які незбагненним чином збереглися у селах і містечках, дивують нинішній космополітичний світ.

Однак було б нечесно кажучи про війну проти російської орди вбивць, варварів і мародерів, не згадати й про ДРУГИЙ ФРОНТ, який відкрили проти українських сіл та містечок владні перевертні й лакузи.

Бо це лише в нас в період кровопролитної війни можна купити до 10 тисяч га землі сільськогосподарського призначення.

Бо це лише в нас під час кровопролитної війни освітні ліквідатори задумали повністю знищити освіту в селах та містечках.

Нагадаю, що місцеві чиновники, які не забувають справно нараховувати собі майже стотисячні зарплати і премії, вже розпочали виконувати урядову постанову про припинення фінансування шкіл з кількістю учнів менше ніж 45 дітей, яка набуває чинності з 1 вересня 2025 року. Для прикладу, місцева влада Тетієва, що на Київщині, вже закрила 8 шкіл, включно з тими, де було 50 здобувачів освіти. Невже це злочин, що діти й батьки прагнуть, бодай у початковій школі, навчатися там де вони мешкають?!

А чергова ідея від ліквідаторів освіти про запровадження так званої профільної освіти в старших класах та намір відкривати такі ліцеї лише при наявності не менше 50, а той і 100 учнів на одній паралелі, призведе до тощо, що в абсолютній більшості громад шкіл з повною освітою не залишиться від слова взагалі. І плювали рехформатори освіти з незаконним подвійним громадянством на вимоги 53 статті Конституції про ОБОВʼЯЗКОВУ, доступну і безоплатну повну загальну середню освіту. Тим часом наші добрі європейські сусіди готові брати наших випускників шкіл не лише на навчання без ЗНО і НМТ, а й на «престижні» роботи по збиранню полуниці. Можна пересвідчитися у цьому по рекламі в тому ж Києві.

Але сьогодні таки СВЯТО, хоч і з сльозами на очах.

Тому ще раз привітаємо всіх причетних і нагадаємо ліквідаторам УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА слова нашого народного поета Василя СИМОНЕНКА:

«…Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди

І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки ніде:

Народ мій є! В його волячих жилах

Козацька кров клекоче і гуде!”

ПЕРЕМОГ нам на цих ДВОХ ФРОНТАХ війни за свободу і незалежність УКРАЇНИ.