Історія української красуні, яка одягала перших зірок Голівуду

Мало кому з російських емігрантів вдалося, покинувши батьківщину, знайти своє місце в західному світі

Ще менше серед них тих, хто зумів на чужині домогтися справжньої слави. Однією з таких обраних виявилася Валентина Саніна, ім’я якої майже забуте сьогодні на її батьківщині.

Валентина Саніна з’явилася на світ в Києві, в досить заможній і інтелігентній сім’ї. Коли — питання складне. Більш або менш офіційною датою вважається 1899 рік, хоча сама Саніна наполягала на 1904-му, а деякі журналісти стверджували, що набагато імовірніше 1894-й.

Закінчивши гімназію, вона поступила на драматичні курси і навіть виступала на театральній сцені. Видатною актрисою вона не була, але її популярність у театральних і творчих колах була просто неймовірною — адже дівчина була не лише напрочуд красива, але й розумна, дотепна.

У 1918 році Саніна перебралася до Харкова, де намагалася зробити ім’я в театральному середовищі. Тут вона познайомилася з Олександром Вертинським.

Пізніше він так згадував свою першу зустріч з Саніною: «На мене повільно глянули безтурботно-спокійні величезні блакитні очі з довгими віями, і вузька, рідкісної краси, рука з довгими пальцями простяглася до мене. Вона була дуже ефектна, ця жінка. Її голова була точно в золотій короні. У неї були розкосі вилиці, красиво вигнутий, трошки іронічний рот. Крім того, вона була схожа на пухнасту ангорскую кішку… Я зрозумів, що загинув, але без бою здаватися не збирався. Так само спокійно я роздивлявся її. На ній було чорна, глуха до горла сукня, а на шиї висів на стрічці білий кришталевий хрест».

Роман був бурхливим і гучним, проте дуже коротким — адже Валентину більше займала її артистична кар’єра, ніж чоловіки. Вертинський вирушив на гастролі в Одесу, а Саніна разом з білою армією опинилася в Криму.

Валентина вирішила в Союзі не залишатися. У Криму вона познайомилася з підприємцем середньої руки Георгієм Шлеем. Розпродавши майже всі коштовності Валентини, пара змогла на німецькому кораблі перебратися спочатку до Туреччини, потім у Грецію, Італію, Францію. Зрештою, подружжя вирішило залишити Старий Світ, переповнений російськими емігрантами, і перебратися в Америку.

Подружжя швидко увійшло у вищий світ Нью-Йорка, стало своїм серед творчої богеми. Незвичайна краса Валентини, її трохи театральна експресивна манера поведінки і оригінальні вбрання привертали загальну увагу. Багато світських дам із заздрістю вивчали її туалети, навіть не підозрюючи, що їх автором є сама Валентина.

Саме тоді Валентина зрозуміла, як вона може досягти слави, про яку мріяла. У 1928 році вона відкрила на Манхеттені, в престижному районі Верхній Іст-Сайд, власний модний будинок «Valentina Gowns» («Сукні Валентини»).

Незабаром тут одягався вже весь вищий світ Нью-Йорка і вся голлівудська богема. Серед її клієнтів були Кетрін Хепберн, Пола Негрі, Клодетт Кольбер, Гертруда Лоуренс, Глорія Свенсон, Ірен Селзнік (дочка боса MGM Луї Б. Майєра і дружина кінопродюсера Девіда Селзніка).

По відношенню до своїх клієнток Валентина Саніна була справжнім тираном. Часто голлівудські суперзірки отримували з її ательє зовсім не ті наряди, які замовляли, тому що господиня завжди все перекроювала і переробляла на свій смак. Саніна примудрялася в своїх моделях поєднати комфорт і розкіш, а в підсумку зшиті нею моделі сиділи на будь-якій фігурі просто ідеально.

Улюбленим кольором у неї був чорний (що в строкатості нью-йоркського життя здавалося чимось новим і оригінальним), а підбори вона ненавиділа.

Саніна могла відмовити будь-якій знаменитій клієнтці, якщо та відмовлялася зняти шпильки і носити творіння від «Valentina Gowns» з елегантними балетками. Крім того, Валентина ввела в моду китайські жакети і сукні з японськими поясами-обі, тюрбани й вуалі, сукні і пальто з капюшонами, спідниці-брюки і широкополі «сільські» капелюхи.

До сорокових років Валентина Саніна стає одним з найвідоміших і найдорожчих американських дизайнерів одягу. Також вона — один з найбільш затребуваних модельєрів для кращих бродвейських постановок.

При цьому через непростий характер подруг серед клієнток у Валентини не було. Крім однієї — Грети Гарбо. Вважалося, що Валентина не тільки створила стиль Гарбо, але й немало зробила для її освіти, виховання смаку. Подруги були так близькі, що нерідко бавилися тим, що з’являлися на публіці в однакових вбраннях — і здавалися настільки схожими, що було непросто вгадати, хто ж з них велика Гарбо.

Можна собі уявити, яким було потрясіння Валентини, коли саме до Гарбо пішов її чоловік — Джордж Шлейф. При цьому Джордж не збирався розлучатися з Валентиною, а та не знаходила в собі сил, щоб кинути його. Так вони і жили на очах у всіх, з’являючись втрьох на прийомах, театральних прем’єрах і в ресторанах.

Кожне літо Джордж і Грета проводили у Франції, а Валентина — у Венеції. У 1964 році коханці знову відправилися в Париж. Там у Джорджа стався серцевий напад. Після його смерті виявилося, що майже все своє майно він залишив Греті, у Валентини залишилася лише квартира в Нью-Йорку і трохи грошей. До цього часу вона вже закрила свій будинок моди і присвятила себе релігії.

Греті Гарбо вона так і не змогла пробачити ні роману з Джорджем, ні смерті, ні його заповіту. Кажуть, що до самої смерті Валентини в 1989 році вони з Гарбо підтримували своєрідний розклад виходів зі своїх квартир — щоб випадково не зустрітися в холі будинку, в якому обидві так і продовжували жити.