Юрій Ванетик розповів про плюси та мінуси для світу і самих же США виходу з НАТО
Якщо спробувати подивитися на позицію Дональда Трампа без емоцій, а як на політичну логіку, то все стає набагато зрозумілішим. І що важливо, це не зводиться до простого «за» чи «проти» Альянсу. Трамп ніколи не приховував, що його погляд на альянси – це баланс.
По-перше, питання грошей та справедливості. У картині світу Трамп США десятиліттями платять за безпеку Європи більше, ніж сама Європа готова платити за себе. І щоразу, коли європейські союзники ухиляються від участі в американських операціях, цей аргумент лише посилюється.
По-друге, сама природа спілок. Там, де традиційна американська політика бачила довгострокові зобов'язання та систему довіри, Трамп бачить угоду. Захист не є гарантованим правом, а, швидше, є послугою, яка має оплачуватись та підтверджуватись взаємністю.
І, нарешті, по-третє, віра у самодостатність США. За цим стоїть переконання, що американська військова міць дозволяє діяти поодинці, без огляду на союзників і без обмежень, які мають на увазі колективні рішення.
Це, по суті, розрив із логікою світу після Другої світової війни. Тієї самої логікою, де спілки не послаблюють силу, а множать її.
Є один факт, що часто забувається: стаття 5 Статуту НАТО була застосована лише один раз після терактів 11 вересня 2001 року. І була застосована на захист самих США. Тобто Альянс – це не благодійність Вашингтона, а взаємна конструкція, де вигоди розподілені складніше, ніж здається на перший погляд.
Якщо уявити вихід США з НАТО, то перший ефект буде майже фізично відчутним. Йдеться про вакуум безпеки. Європа сьогодні дуже залежить від американських можливостей: транспорт, розвідка, ПРО, ядерне стримування. Забери цей каркас і система почне суттєво хитатися. Так, і далі буде прискорена мілітаризація, коли Європа буде змушена різко збільшувати оборонні бюджети; поглиблювати військову інтеграцію; можна навіть обговорювати своє ядерне стримування (з опорою на Францію). Але це всі роки, якщо не десятиліття. А між «зараз» і «коли потім» є досить небезпечне вікно вразливості.
Є ще один ризик – розкол. Східна Європа живе у логіці стримування Росії. Західна Європа найчастіше схиляється до дипломатії. Без американського цементу ці відмінності можуть стати реальними тріщинами.
Для України наслідки будуть не теоретичними, а екзистенційними. Підтримка, яку отримує Київ, багато в чому пов'язана з інфраструктурою та лідерством США всередині НАТО. Ослаблення цієї зв'язки означає менше військової допомоги, слабкіший санкційний тиск на Росії, нижче рівень стримування і так далі. У практичному сенсі це стане ризиком втрати територій, тиску на переговори та довгострокової вразливості.
Для путіна ситуація виглядає інакше. Ослаблення Кремля – це майже стратегічний подарунок, коли зникає єдине стримування, розширюється простір впливу і підтверджується багаторічна ставка на розкол Заходу. Йдеться не обов'язково про велику війну, а, швидше, про «повзучий» поступ: політичне, військове, інформаційне.
Що одержують самі США від виходу з НАТО? На перший погляд – економію. Менше зобов'язань, менше видатків. Однак у стратегічній перспективі картина інша. НАТО – це інструмент, який посилює США, даючи дипломатичну вагу у світі, полегшуючи створення коаліцій, закріплюючи лідерство. Вихід означає менше впливу, більше самотності у кризах, потенційно вищі витрати у майбутньому. Парадокс у тому, що відмова від спілок може зробити безпеку США дорожчою, а не дешевшою.
Якщо усунути політичні гасла, то залишається простий висновок. Вихід США з НАТО – це не коригування політики, а демонтаж системи, яка тримала баланс сил із 1945 року. Європа отримає нестабільність зараз і переозброєння згодом. Україна – ослаблення позицій, а росія – стратегічне вікно можливостей. Близький Схід отримає більше хаосу та конкуренції, а США – менше впливу при більш високих ризиках.
Критика Трампа не позбавлена раціонального зерна. Так, питання розподілу навантаження справді існує, але сила НАТО ніколи не вимірювалася бухгалтерією. Це не просто союз, а система, яка десятиліттями утримувала найбільші держави від прямого зіткнення. І якщо її розібрати, то світ не стане «чеснішим» чи «ефективнішим». Він стане простіше, але в найгіршому сенсі. Світ стане більш роздробленим, нервовим і набагато менш передбачуваним.
Юрій ВАНЕТИК, адвокат, політичний стратег, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції West Support, старший науковий співробітник Claremont Institute (Каліфорнія, США)