Танцюючі на хвилях фарби: у столиці дітям розкрили секрети містичного турецького мистецтва

17 лютого тут сталося щось значно більше звичайного уроку малювання — діти та дорослі вчилися приборкати стихію води, перетворюючи її на полотно для своїх мрій. Захід під назвою «Чарівні візерунки на воді» став справжнім порталом у світ давніх східних традицій.

Мистецтво, народжене у серці Сходу

Ебру - це не просто техніка, це філософія, яку часто називають "папірцем хмар" або "танцем фарб". Це мистецтво прийшло до нас через сторіччя, зародившись у Центральній Азії і досягнувши свого розквіту за часів імперії Османа. Його унікальність у тому, що малюнок неможливо повторити двічі — вода щоразу створює нову, неповторну мить.

Саме з цією магією учасників знайомили гості з Інституту імені Юнуса Емре. Координатор центру Алі Огузхан Юксель разом із колегами Мехметджаном Гекбаїром та Анастасією Айворонською привезли до Києва частку турецької душі. Майстрині Ірина Чурпита та Ангеліна Золота стали провідниками для малюків, пояснюючи, що ебру — це про терпіння, спокій та вміння чути власне серце.

Як створюється магія: 70 майстрів та одна водна стихія

Уявіть: у залі зібралося близько 70 учасників. На столах — спеціальні лотки з «густою» водою, підготовленою за особливим рецептом, і натуральні фарби, що тонуть, а розтікаються тонкою плівкою. Під звуки автентичної турецької музики діти вперше взяли до рук шила та пензлики з кінського волосу.

Процес захоплював з першої секунди:

• Спочатку на воду наносять краплі фону, що створюють химерні кола.
• Потім за допомогою тонкого інструменту майстер починає «витягувати» візерунки, перетворюючи плями на квіти, птахи чи абстрактні космічні туманності.
• І, нарешті, найвідповідальніший момент: на поверхню води кладуть аркуш паперу і малюнок миттєво переноситься на нього, залишаючи воду знову чистою.

Атмосфера була настільки затишною, що навіть дорослі на мить забули про щоденні турботи, занурившись у творчу медитацію.

Більше, ніж просто дозвілля: дипломатія через творчість

Ця подія не випадковий захід, а частина великої та тривалої дружби між Національною бібліотекою та Інститутом імені Юнуса Емре. Така співпраця допомагає українським дітям бачити світ ширше, знайомитися з культурами інших народів та розуміти, що краса не має меж.

Культурний обмін під час війни має особливу вагу. Це спосіб подарувати дітям психологічне розвантаження та показати, що світ підтримує Україну не лише на політичній арені, а й через спільну творчість та тепло людського спілкування.

Тепле завершення та погляд у майбутнє

Свято не закінчилося лише малюнками. Наприкінці маленьких творців чекала спільна фотосесія, де кожен гордо тримав свій водяний шедевр та солодкі частування. Сміх, обійми та розмови про побачене створили той самий «святковий післясмак», який грітиме учасників ще довго.

Адміністрація бібліотеки запевняє: це лише одна із багатьох спільних ініціатив. Має бути ще багато відкриттів, адже шлях дружби між нашими народами через мистецтво триває.