Томенко про "символічну" корупцію у справі віцепремʼєра Чернишова: Сковорода як хабар
Микола Томенко не стримався: «Якби вони читали Сковороду, а не просто його дарували — може, й совість би прокинулась».
Сковорода — не для декорацій
Микола Томенко різко висловився щодо нових подробиць корупційної справи, у якій фігурує віцепрем’єр Олексій Чернишов. За його словами, чиновнику передали том творів Сковороди як своєрідний «подарунок за послугу». Іронія в тому, що сам Сковорода був яскравим критиком наживи, марнославства й фальшивого служіння.
«Не шукай щастя за морем… Щастя… завжди і всюди дається дурно», — нагадав Томенко слова філософа.
Коли посада — це сходинка до багатства
Томенко натякає: дарувати чиновнику книжку про моральність і смирення — це як дарувати вегетаріанцю м’ясний пиріг. Людина, яка має повноваження і вплив, але користується ними для особистого збагачення, точно не є тим, кого мав на увазі Сковорода, говорячи про «споріднену працю».
«Коли мостишся на посаду, як коза на дах… то видно як у дзеркалі, що ти не до посади старанний, а тому й не народжений», — ще одна цитата, яка дуже влучно описує ситуацію.
Коли вовк стає пастухом, це вже не жарти
На думку Томенка, справжня біда — не тільки в корупційних схемах, а в тому, що за пафосними заявами про любов до України ховається звичайна жадібність. Він згадує ще одну фразу Сковороди:
«Коли вовк став пастухом, ведмідь монахом, а лошак радником — то це не жарт, а лихо».
Читати треба справжнє, а не радянське
Окрему увагу Томенко звертає на те, що в подарунок було вручено саме старе радянське видання — «Собрание сочинений Сковороды». За його словами, чиновники мають нарешті почати читати справжні українські тексти, а не імперсько-оформлені фоліанти.
Він радить звернутись до академічного видання під редакцією Григорія Ушкалова та серії «Український щорічник. Григорій Сковорода», виданих Олександром Савчуком.
Справжня професія — не заради крісла
Завершує Томенко ще однією цитатою, яка б мала висіти над кожним державним кабінетом:
«Краще бути натуральним котом, ніж з ослячою природою левом».
І нагадує:
«Коли любиш прибуток — шукай його пристойним шляхом. Тисяча для цього тобі благословенних ремесел».
Філософія Сковороди — це не прикраса для розкішного кабінету й не подарунок для міністра. Це — дзеркало. І якщо дивитись у нього чесно, багато хто з тих, хто сьогодні керує державою, побачить там не те, що хотів би.