Микола Томенко про невеселі олімпійсько-футбольні справи та владно-спортивну ганьбу України

Нагадаю, що ВПЕРШЕ в історії України наша футбольна збірна виборола право грати на Олімпійських іграх в Парижі. Після цього успіху вся країна, щонайменше, тиждень обговорювала ІСТОРИЧНІСТЬ цієї ПЕРЕМОГИ та високі шанси на гідний виступ нашої команди в Парижі.

Однак перший тривожний дзвіночок пролунав напередодні Міжнародного турніру в Марселі, коли Руслан Ротань лише в останню хвилину зміг зібрати повний склад команди. Між іншим, на цьому турнірі Моріса Ревелло Україна здобула перемогу. Далі гірше. Після невдалого виступу на ЄВРО-2024 спочатку наші легіонери, а потім і збірники із українських клубів заявили, що ВЛАСНИКИ або ТРЕНЕРИ команд КАТЕГОРИЧНО ПРОТИ їхньої участі в ОЛІМПІАДІ. І ось за 20 днів до першої гри України з Іраком штаб Руслана Ротаня інформує не лише про ВІДМОВУ бізнесменів від футболу дозволити футболістам, які ВПЕРШЕ вибороли право представлять Україну на Олімпіаді, грати за нашу команду, а й тим, кого з барського плеча відпустили - не дозволяють ВЧАСНО приїхати для тренувань?!

І у мене просте запитання до керівників нашої Української асоціації футболу, до президента УАФ, радника Зеленського Андрія Шевченка і віце-президента УАФ, друга Єрмака Сергія Реброва:

- а що Ви зробили, щоб ОЛІМПІЙСЬКА збірна УКРАЇНИ почала вчасно підготовку у своєю НАЙКРАЩОМУ складі?

У мене також запитання до тренера «Динамо» і депутата Київради від патріотичної партї «УДАР» Олександра Шовковського (до власників клубу у мене запитань немає):

- невже гонитва за грошима Ліги чемпіонів і гра з сербським «Партизаном» важливіша за гідну презентацію футбольної і водночас ВОЮЮЧОЇ України перед МІЛЬЯРДАМИ глядачів Олімпіади в Парижі.

Між іншим, тренер «Шахтаря» боснієць Маріно Пушич виявився більш свідомішим і патріотичнішим за українських тренерів і відпустив 5 гравців до Олімпійської збірної. Хоча, щонайменше, Артем Бондаренко і Георгій Судаков, які були одними із лідерів нашої молодіжної команди, мусили би бути разом зі своїми одноклубниками Сіканом, Очеретьком, Криськівим, Сігєєвим та Фесюном.

Київське ж «Динамо» нагадаю НЕ ДОЗВОЛИЛО Волошину, Нещерету, Вівчаренку і Бражку, які прагнули захищати спортивну честь України, їхати на Олімпіаду. Натомість відпустили аж двох гравців: Брагару і Михайленка?!

Я вже мовчу про власника «Полісся», що позиціонує себе головним представником влади на Житомирщині та який відмовився відпустити Олександра Назаренка до Олімпійської збірної, бо без нього клуб не здатен виграти у люблянського клубу із символічною назвою Олімпія» у «суперпрестижній» Лізі конференцій.

І насамкінець, про наших непідкупних футбольних оглядачів, які ревниво і безкомпромісно захищають своїх хазяїв, пояснюючи, що мовляв футбол на Олімпіаді НІКОМУ не цікавий і не потрібний. Наведу лише один факт: наші суперники по групі - збірна Аргентини заявила на Олімпіаді 3 ЧЕМПІОНІВ СВІТУ: Ніколаса Отаменді із «Бенфіки», Хуліана Альвареса із «Мансіті» та Херонімо Рульї із «Аякса». Бо як відомо, до Олімпійських збірних можна залучати 3 зірок, які старші 23 років. Водночас за участь наших зіркових легіонерів на Олімпіаді, як я розумію, ніхто із футбольних функціонерів навіть не спробував домовлятися.

Варто насамкінець згадати про ще одну владно-спортивну ганьбу України. Вже півтора року і навіть за 20 днів до Олімпіади-2024 Верховна Рада так і неспромоглася обрати легітимного Міністра спорту?!

Ось такі наші невеселі олімпійсько-футбольні справи.