Дружна бойова родина: як проводить навчання полк ССО "Рейнджер"

Боєць на псведо "Іспанець", хлопець, родом із Львівщин, який вирішив доєднатися до лав спецпідрозділу, розповів про свій шлях до "Рейнджерів": як відбуваються співбесіди та вибір посади, де проходять підготовку бійці та як готуються до боїв.

Як вам далося рішення мобілізуватися?

Якщо чесно, для мене це було вкрай складне рішення. Я за всіма ознаками ніяк не тягнув на бойовика. Так, фізично здоровий, але спорт моїм хобі не був. Я більше тяжів до програмування, такий собі стандартний айтівець.

Мене перш за все лякала невідомість і розуміння того, що я взагалі не знаю, як себе вести у бойових ситуаціях. Але найбільше я переживав, що мене ніхто і не буде вчити, а просто одразу відправлять не передову.

У будь-якому випадку захищати країну треба, і, якщо чесно, краще самому обрати собі підрозділ, аніж йти в невідомість. Я побачив інформацію про полк Сил спеціальних операцій "Рейнджер" і вирішив зателефонувати.

(Не)очевидний вибір

І після цього відбулася співбесіда? Як вона пройшла?

Знаєте, не очікувано. Я спочатку залишив особисті дані, за кілька годин до мене зателефонував представник одного з батальйонів, запросив на співбесіду. Я з іншого регіону, тому розмова була онлайн через відеодзвінок.

Зі мною спілкувалися довго. Питали про цивільне життя, ким працював, які маю захоплення, чи проходив додаткові курси або навчання. Загалом питань було дуже багато, і врешті-решт мені запропонували посаду оператора ударного дрона. Утім, якщо я захочу спробувати себе в бою, то можу бути й стрільцем.

Вибір, мабуть, був очевидним з огляду на вашу роботу в цивільному житті?

Згідно зі специфікою моєї роботи — так. Але я взяв письмову згоду на посаду стрільця, бо для мене це є питанням особистого росту і боротьби зі страхами. А якщо чесно, я це рішення прийняв під час спілкування.

На мою думку, якщо люди стільки часу витрачають на кожного бійця, дізнаючись про нього все, обговорюючи всі його професійні якості, фізичні можливості, звички, як хороші, так і погані, підбирають колектив в рамках роти, де людині було б комфортно, то думаю, що і в бойових діях рішення командирів будуть чіткі, виважені та адекватні.

Тренування на максимум

А що відбувалося опісля співбесіди? Як ви потрапили на навчання до партнерів за кордоном?

Це взагалі відбувалося екстремально швидко. Від ТЦК нашу команду привезли до навчально-тренувального центру, де ми мали проходити навчання. Приїхали десь по обіді, нас оформили, розмістили, ми вже почали обговорювати майбутні заняття та тренування.

Пізно ввечері до нас зайшов інструктор і сказав, щоб ми збиралися. Про маршрут ніхто нічого не казав, й половина з нас жартувала – мовляв, ми не підійшли, і нас виганяють з армії. Потім була довга дорога автобусом до кордону, звісно, ще перевірка – тут ми вже зрозуміли, що нас везуть на навчання.

Якщо чесно, ми були і в шоку, і в захваті. Враження шалені. Я кілька разів був за кордоном, але тоді це був відпочинок, а тут – проходжу підготовку на крутій європейській військовій базі.

А як відбуваються навчання? І взагалі, яке ставлення до українців?

Нас розмістили поки в невеликих казармах. Утім, і казармами ті приміщення важко назвати, бо я бачив фото ще радянських, і ці значно відрізняються. Перші враження – це просто круто. Але нас одразу попередили, що така розкіш ненадовго, бо нас чекають ліси, поля і гори. І вже наступного дня почалися важкі будні військової підготовки.

Інструктори дуже уважні, розуміють, коли ти можеш більше із себе витиснути, а коли вже просто не можеш. Ми вивчаємо, як правильно рухатися, розуміти один одного. Злагодження командного духу тут просто неймовірне. На базі є інструктори з України, які допомагають зрозуміти задачі, ввічливо і терпляче перекладають мільйон наших запитань.

Ми стараємося, як то кажуть, не гальмувати, але часто бувають смішні ситуації, і ми регочемо усі разом – і українці, і інструктори країн-партнерів, і ось тут виникає відчуття справжньої підтримки і єдності. Ганяють нас жорстко, але ми розуміємо, що кожен урок, кожні навички, які ми відпрацьовуємо, – це те, що допоможе бути справжнім професіоналом.

Підрозділ – друга родина

Але як щодо фізичної підготовки? Її рівень у кожного різний. Як це позначається на навчанні?

Перш за все відбувається злагодження колективу, аби ти звикав до роботи будь-де і будь з ким, ти маєш відчувати плече побратима і його підтримку. Сильніші допомагають слабшим – це аксіома, але до кінця навчання, я так думаю, всі будуть, як у нас кажуть, "рексами". Невдовзі почнеться новий цікавий період, де ми вивчатимемо закони виживання та безпосередньо бойову роботу.

Зізнаюсь, це мої перші такі навчання, і вони мене неабияк захоплюють. Для мобілізованого одразу потрапити на таку базу – це неймовірна мотивація і міцна база знань. І, звичайно, я б хотів порадити хлопцям – потенційним мобілізованим, що краще самому обирати підрозділ, а не ховатися і чекати невідомості. Коли обираєш сам, то точно знаєш, що на тебе чекають, про тебе турбуються, завжди підтримають і допоможуть. Бо підрозділ – це твоя друга родина.

Як долучитися до "Рейнджерів"?

Зараз спецпідрозділ "Рейнджер" шукає вмотивованих та сміливих бійців у свою команду. Підрозділ обіцяє та гарантує:

• гідне ставлення від командирів;

• проходження служби за фаховим напрямком;

• бойову підготовку відповідно до стандартів НАТО;

• своєчасне грошове забезпечення на рівні спеціальних підрозділів;

• допомогу в мобілізації або переведенні з інших підрозділів ЗСУ;

• своєчасну ротацію, не більше 3-х місяців у зоні ведення бойових дій;

• супровід та медичну допомогу до повної реабілітації;

• повне забезпечення речовим майном та засобами індивідуального захисту;

• грошове забезпечення на рівні спеціальних підрозділів від 27 до 150 тисяч гривень;

• використання новітніх зразків озброєння та роботизованих систем ураження.

Щоб потрапити в спецпідрозділ, телефонуйте до відділу персоналу Rangers за номером +38 093 810 75 67.