Микола Томенко розповів, як 210-річний Тарас Шевченко продовжує воювати за Україну

Тарас Григорович Шевченко безальтернативно посідає визначальне місце в пантеоні наших національних героїв. Він Кобзар, Будитель, Воїн і Батько української нації. Саме тому Тарас Шевченко був і завжди залишається ГОЛОВНИМ світоглядним ворогом влади Московщини-Росії.

Ще в часи Російської імперії для поета було надскладним завданням видати свої твори в оригінальній авторській версії. Про знущання російською цензурою Тарас Шевченко писав так:

«Сьогодні цензура випустила із своїх пазурів мої безталанні думи. Та так проклята одчистила, що я ледве впізнав свої діточки».

Народну любов та повагу до національного Кобзар не змогла знищити й радянська влада, яка, щоправда, намагалася цинічно переписати історію його життя і творчості, щоб поставити на службу більшовицько-комуністичній ідеології. З іншого боку розпочалося системне цензурування творів Шевченка в бік формування його образу як «захисника трудящого люду та друга російських демократів». Тож найбільш відомі проукраїнські та антимосковські твори просто вилучалися. Для прикладу до «Кобзаря» 1950 року чи до видання творів в 1955 та 1976 роках, за підрахунками літературознавців, не було включено…18 творів Тараса Шевченка, серед яких «Розрита могила», «Великий льох», «Чигрине, Чигрине», «Давидові псалми»…Якщо ж ці твори таки потрапляли до видань, то використовувалися цензуровані ще з імперських часів тести. Знамениту строфу поета із «Чигрине, Чигрине»:

«За що боролися з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра??»
публікували в такій редакції:

«За що ж боролись ми з панами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Татарські ребра??»

Часом просто вилучалися цілі строфи, як із поезії «До Основʼяненка»:
«А до того - Московщина,
Кругом чужі люде.
Тяжко, батьку,
Жити з ворогами».
Або з «І мертвим, і живим..»:
«Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам синам передали
Свої кайдани, свою славу…»

В часи Незалежності в Україну повертається правдивий Шевченко, хоча час від часу знову проривається від провладних прихильників «русского міра» спроба зробити нашого Тараса «другом царської сімʼї та хороших руських». Тож нагадаємо реальну світоглядну позицію поета на Український Світ та «русский мір» в оцінці його соратників та друзів. Ось, що пише Пантелеймон Куліш про перебування Тараса Шевченка в Києві у 1845 році:

«Усі ми знали Шевченкові твори напамʼять і були очаровані ним. Мова його впливала на всіх нас і на Костомарова страшенно. Шевченко…зробив з нас людей, які ненавиділи м.s..лів і всіх, що були винні у бідованню нашої рідної України. М.s..лів ми тоді вважали за народ грубіянський, нездатний ні до чого високого. Ми їх звали к.z..ами. Про к.z…ів у Шевченка було без краю багацько сарказмів , анекдотів і приказок…»

Твори 31-річного поета стали для київських студентів ще й своєрідним стимулом для опанування рідної мови, бо її вивчали передовсім для того, щоб можна було прочитати Шевченкову поезію. Слава про молодого українця поширювалася по всій Наддніпрянщині, де його запрошували на зустрічі та літературні вечори й почали називати «БАТЬКОМ».

Далі було Кирило-Мефодіївське братство - перша політична організація українців у середині 19 століття, в якій Шевченко стає одним із найактивніших його діячів. Недаремно ж у матеріалах 3-відділення слідчого управління Російської імперії було записано:

«Стихи Шевченки были тем опасны, что он между друзьями своими приобрел славу знаменитого писателя, и в Малороссии, где многие восхищались его сочинениями, могла распространится мысль о мнимом блаженстве прежних времен и о возможности Украйне существовать в виде ОТДЕЛЬНОГО ГОСУДАРСТВА». Щоб обгрунтувати політичну небезпеку від діяльності Шевченка, слідчі вказують на виразну антиросійську спрямованість його творів.

«Для примера достаточно сделать несколько выписок из его стихотворений, в одном он говорит: «Украйна спит в развалинах, главные гетьманы умерли в муках, заклепанные в кайданах». В другом: «променяли мы свою добрую родину на пьяницю непотребную (Росію)».

Варто також підкреслити, що під час допитів після арешту Шевченко відзначався гідною поведінкою і отримав жорсткий вирок від Російської імперії - позбавлення волі на 10 років під найсуворіший нагляд із забороною писати і малювати.
210-річний Пророк був і залишається нині світоглядним ворогом московщини-росії. Але якщо раніше його твори забороняли або цензурували, то під час російсько-української війни твори Шевченка вилучають із книгозбірень на тимчасово окупованих територіях, а памʼятники Кобзаря розстрілюють. Тож, наш національний БАТЬКО продовжує воюювати за Україну разом із ЗСУ та всім українським народом.

Насамкінець хотів звернути Вашу увагу на Шевченківське обґрунтування УКРАЇНИ, як МАТЕРІ всіх українців. У своєму знаменитому творі « І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» Тарас Григорович висловлює своє тверде переконання у майбутній ПЕРЕМОЗІ своєї й нашої рідної МАТЕРІ-УКРАЇНИ:

«Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!»

Памʼятаємо нашу історію🇺🇦
Шануємо наших героїв💙💛

П.С. Сподіваюся, що цей відредагований і толерантний пост не буде видалено, як це відбулося вчора🥲